Опис та характеристика рослини Кунжут індійський
Кунжут східний (Sesamum indicum L.), кунжут індійський - однорічна, трав'яниста рослина, належить до родини кунжутових (Реdaliaccae Lunde) і до роду Sesamum L. Висота стебла досягає 150 см і залежить від екологічного типу й умов вирощування. У нижній частині стебло округле, у верхній - чотири- або восьмигранне.
Розведення кунжуту індійського почалося в Азії за кілька тисяч років до нашої ери. У дикому вигляді ця рослина росте в Індії. Споріднені види зустрічаються головним чином в Африці південніше Сахари.
Кунжут згадується в господарських документах Вавилонії, Ассирії, Урарту, Нового Єгипетського царства. Рослина ідеально підходить до посушливих умов Близького Сходу, воно здатне приносити непоганий урожай навіть по краях пустель. На території "родючого півмісяця" археологами виявлені стародавні олійниці для віджиму кунжутної олії.
Арабська назва кунжуту-сімсім-відомо завдяки виразу " Сімсім, відкрийся!"зі східної казки про Алі-Бабу. З одного з семітських мов запозичили назву цієї рослини греки; вже Геродот називав його сезамом. Різні форми цього слова перейшли в більшість сучасних мов Європи.
Завдяки своїм харчовим достоїнствам, рослина, можливо, входила в меню моряків та була завезена саме ними до Індії. Кунжутне насіння є традиційним джерелом масла в цій країні. Зараз Індія виробляє близько 680 тисяч тонн насіння сезаму на рік і знаходиться на другому місці за обсягом виробництва. Країна також займає перше місце за розміром площ під вирощування даної сільськогосподарської культури (2,5 млн. га). Індійські штати Гуджарат і Західна Бенгалія поставляють більшу частину продукції в країні, збираючи 200 тисяч тонн кунжутного насіння на рік. В Китаї площі посіву цієї рослини складають 900 тисяч гектарів. Іншими важливими виробниками кунжуту є М’янма, Ефіопія, Нігерія, Танзанія і Судан. Однак найбільш продуктивні кунжутні ферми розташовані в Греції, де в 2013 році були зареєстровані найбільші продуктивності на гектар. З іншого боку, найбільшими країнами-імпортерами кунжуту є Японія, Китай, Туреччина, Південна Корея та Ізраїль. Згідно з прогнозами фахівців, протягом 2018 -2024 рр. Європа перетвориться у великого імпортера кунжуту поряд з азіатськими країнами.
для хлібобулочного випікання,виробляють пасту. Жарять насіння
Насіння кунжуту використовуються як для виробництва масла, так і для обсипання борошняних виробів (булки, Випічка) і в якості приправи. Зі злегка прожареного кунжуту виробляють східні солодощі тахінну халву і козінаки. Особливо інтенсивним смаком володіють смажені насіння.
В арабській кухні поширена паста на основі меленого кунжуту – тахіні (тахіна, тхіна, тахін). Це один з основних інгредієнтів хумуса, поряд з вареним нутом.
Кунжут є компонентом багатьох далекосхідних страв. У китайській кухні їм обсипають кунжутні кульки, в японській кухні з кунжуту готують приправу гомасіо. Сезамове масло широко використовується і в корейській кухні (наприклад, для приготування чапче).
Кунжутне насіння відрізняється від інших їстівних насінь вкрай дрібними розмірами. Для засвоєння містяться в насінні поживних речовин їх рекомендується розмелювати безпосередньо перед вживанням (мелений кунжут швидко прогоркає).
Подрібнення попередньо замоченого насіння в блендері з водою (у співвідношенні 1:5) дозволяє отримати багатий кальцієм аналог мигдалевого молока. Для солодощів досить додати в блендер кілька фініків.
У гіперчутливих людей вживання кунжуту в їжу викликає алергічні реакції частіше, ніж вживання іншого їстівного насіння.
червень-липень
Кунжут дуже вимогливий до вологи повітря й грунту у період до цвітіння, коли ще не повністю сформована коренева система і рослини використовують вологу верхніх шарів ґрунту. Другий період підвищеної чутливості кунжуту до нестачі вологи пов'язаний із цвітінням.
При оптимальному забезпеченні ґрунтовою і повітряною вологою у цей період рослини формують добрий урожай. При вирощуванні на богарних землях в умовах посухи ця культура різко знижує урожай насіння. Особливо негативно впливають на кунжут суховії, що співпадають із періодом цвітіння рослин.
Кунжут - світлолюбна рослина. Проте сорти різних екотипів неоднаково реагують на довжину дня. Серед них є сорти середньо- і слабореагуючі на довжину дня. Кунжут - самозапильна рослина, але, за даними ІОК, перехресне запилення за допомогою бджіл досягає 4,5-5% Бутони на рослинах з'являються на 32-37-й день після появи сходів - у фазі 5-6 пар листків.
Період цвітіння триває більш ніж 2 місяців. Окрема квітка цвіте лише кілька годин. Зав'язь квітки розростається у плід - коробочку. При достиганні коробочки буріють, насіння у них підсихає і може легко висипатись. Цьому перешкоджають несправжні перегородки, завдяки чому розростаються загорнуті всередину коробочки плодолистки.
Будова рослини
Біологічна класифікація
Домен : ЯдерніЦарство : Рослини
--- : Вищі рослини
--- : Streptophytina
--- : Наземні рослини
--- : Судинні рослини
--- : Euphyllophyta
--- : Насінні
Відділ : Покритонасінні
Клас : Еудікоти
Підклас : Айстериди
Порядок : Губоцвіті
Родина : Кунжутові
Рід : Кунжут
Вид : Кунжут індійський
Кунжут індійський - сорти
При наведенні на скорочення, воно розшифровується
Назва сорту | Організації | Рік | Напрям | Реком. зона | Урож. | Холодостійк. | Стійк. осипання | Стійк. полягання | Стійк. посухи | Стійк. хвороб |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Ілона | З, П: 329 ВППС, ВП: 1702329 - Інститут олійних культур Української академії аграрних наук (UA) 1702 - Інститут олійних культур Національної академії аграрних наук України (UA) | 2006 | олн | С | ||||||
Боярин | З, П: 329 ВППС, ВП: 1702329 - Інститут олійних культур Української академії аграрних наук (UA) 1702 - Інститут олійних культур Національної академії аграрних наук України (UA) | 2006 | олн | С | ||||||
Гусар | З, П: 329 ВППС, ВП: 1702329 - Інститут олійних культур Української академії аграрних наук (UA) 1702 - Інститут олійних культур Національної академії аграрних наук України (UA) | 2006 | олн | С | ||||||
Кадет | З, П: 329 ВППС, ВП: 1702329 - Інститут олійних культур Української академії аграрних наук (UA) 1702 - Інститут олійних культур Національної академії аграрних наук України (UA) | 2006 | олн | С | ||||||
Надія | З, П: 329 ВППС: 1702329 - Інститут олійних культур Української академії аграрних наук (UA) 1702 - Інститут олійних культур Національної академії аграрних наук України (UA) | 2001 | олн | Л, С | 10-11 ц/га | низька | середня | середня | низька | висока |